Роман-епопея про українців Полтавщини

«І будуть люди» – роман-епопея про українців Полтавщини в перше десятиліття радянської окупації 1920-х років. Назва роману походить із останнього рядка вірша Тараса Шевченка «І Архімед, і Галлілей»: «а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі». За словами Дімарова, він планував «І будуть люди» як велику епопею про українське село з кінця 1880 року до смерті Сталіна, наважився згадати про голод, колективізацію, і його «різали, кров цідили».

«Я задумав цикл романів, починаючи з революції і аж до 1960 року, але нічого в мене не вийшло: про голод не можна було писать, про репресії не можна».

У 1964–1968 роках роман «І будуть люди» вийшов у обрубаному варіанті трьома окремими книгами (так само обрубаною була версія всіх трьох книг під однією палітуркою, що вийшла в 1974 році). Роман зазнав значної цензури: з нього та з роману-продовження «Біль і гнів» повикреслювали цілі розділи та сукупно вилучили близько 400 сторінок.

У романі «Біль і гнів» (1974–1980) описується боротьба українців у часи Другої світової війни в складні часи 1940-х років, коли окупація країни змінилася від одного поневолювача на іншого. Саме у часи Другої світової відбувся перехід частини українських земель від російсько-радянської імперії до нацистської Німеччини. У книзі простежуються долі багатьох персонажів, знайомих читачам з попереднього твору письменника «І будуть люди».

Незважаючи на тяжку долю романів, пов’язану з втручанням цензури, роман «Біль і гнів» у 1981 році був відзначений Шевченківською премією. Дімаров спробував показати продукт більшовицького виховання в образі комуніста Володимира Твердохліба. Затятий лінивець «не жалів ні себе, ні людей. Чарівною зіркою горів на обрії соціалізм, і він ладен був покласти пів села, аби лишень пошвидше добратися до нього».

Не дивно, що до роману, перше видання якого побачило світ 1977 року, не потрапили понад 300 сторінок, присвячених подіям колективізації й голодомору, здійснених володьками твердохлібами заради «світлого майбутнього», що так і не настало. До речі, спочатку твір мав назву «Шляхами життя» і був розпочатий ще в роки хрущовської відлиги. Однак автор на свою біду навів справжнє прізвище начальника відділення ГПУ в Хорольському повіті Полтавщини Соломона Ляндера, який підписував списки на розстріл хліборобів – «куркулів» і «врєдітєлєй».

Журнал «Дніпро», на сторінках якого надрукували уривок з роману, потрапив на очі відомому письменникові й публіцистові Іллі Еренбургу, який навіть у знаменитих мемуарах «Люди, годы, судьбы» не забув згадати Дімарова, його «расистское произведение» та розгул антисемітизму «на Украине». Критики метра вистачило для заборони твору, який довелося переписувати та навіть змінити назву.

У 1990-х роках, готуючи до друку ювілейне видання творів, присвячене своєму 70-річчю, Анатолій Дімаров упродовж двох років відновлював викраяний цензорами матеріал. Тоді видавництво «Дніпро» планувало видати виправлені версії обох романів «І будуть люди» та «Біль і гнів», і їх уже навіть підписали до друку, але так і не видали.

У своїй книзі спогадів «Прожити й розповісти» А. Дімаров так згадує той період:

«Вирішив подати на перевидання «І будуть люди» та «Біль і гнів». Відновивши все, що повикреслювали редактори та цензори протягом безнадійної з ними війни… Каторжна впродовж двох років робота… Понад 1000 сторінок поновлені, передруковані наново, вичитані і, нарешті, подані до видавництва…Підписали до друку і на тому заглухло. Коли мені повідомили, що двотомник так і не буде виданий, я вимолив у працівників видавництва обидва романи, уже набрані та зброшуровані: «Все одно ви рано чи пізно здасте їх в макулатуру». І зараз єдине, що мені залишається, – це втішитися думкою, що маю раритет: двотомник, виданий всього у двох примірниках».

Лише у 2004 році Анатолій Дімаров зумів перевидати роман «Біль і гнів» у первісному вигляді в київському видавництві «Україна», а у 2006 році у первісному варіанті було перевидано роман «І будуть люди» в київському видавництві «Фенікс». Це перше повне видання обох романів, де повернуто розділи, викреслені російсько-радянськими цензорами.

У грудні 2020 року Олександр Красовицький (генеральний директор видавництва «Фоліо») повідомив, що його видавництво придбало права на видання повної версії роману. Книги «І будуть люди» та «Біль і гнів» у повному обсязі вийшли друком у 2021 році.

Фронтовик і патріот Анатолій Дімаров завжди був міцнішим за обставини, що довів ділом і в роки німецької окупації, і в часи засилля комуністичної ідеології. Написані кров’ю серця романи «І будуть люди» та «Біль і гнів», попри численні цензурні втручання, стали художньою епопеєю життя українського села.

Кадри з серіалу "І будуть люди"

Восени 2020 року на широкі екрани вийшов 12-серійний український драматичний серіал «І будуть люди», знятий за однойменним романом Анатолія Дімарова. Серіал був створений студією Film.UA за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України. Екранізація роману здобула визнання як перша в країні історична родинна сага. Режисером проєкту став Аркадій Непиталюк. Родзинкою серіалу є те, що кожна його серія присвячена окремому персонажу.