Сашко Лірник
Сашко Лірник (справжнє ім’я Власюк Олександр Іванович) – казкар-лірник, інженер-будівельник, колишній учасник київського гурту «Вій», член журі фестивалю авторської пісні «Срібна підкова», постійний учасник фестивалів «Країна Мрій», «Шешори», «День Незалежності з Махном», «Етноеволюція», «Трипільське коло».
Народився 24 січня 1963 року в Умані і прожив там до 1985 року. Батьки Олександра – вчителі. Тато Іван Семенович усе життя пропрацював істориком у школі-інтернаті № 1, а мама Євгенія Степанівна – біологом у школі № 2 (тепер – Уманська міська гімназія). «Обоє родом із історичної Уманщини, – розповідає Сашко Лірник. – Батько з Сабадаша, що тепер належить до Жашківського району. «Казка про Степана Сороку» – це про мого діда, а в Краківському архіві я знайшов відомості про мого ще пра-пра-прадіда Івана Власа – козака Боївської сотні XVI століття. Мама – з Христинівщини: казка «Про дівчинку Варочку» – це про її маму. Взагалі, всі мої казки – з життя, на реальній основі, інакших і не визнаю».
Мешкали в Умані спочатку на вулиці Ленінської Іскри, 14 (колишня Дворянська). І хоч 1977 року родина переїхала на вулицю Тищика, «дім із каштанами» на все життя залишився для нього найріднішим і найзагадковішим. З’ясувалося, що колись у цьому будинку жили дворяни з роду Потоцьких. Коли в 1970 році будинок перебудовували, то знайшли в ньому скриньку з відповідними документами. «Ми потім ще довго шукали й закопували власні скарби, – згадував Сашко Лірник. – Та й дощі, які щоразу вимивали по двору які-небудь старовинні монети, до цього спонукали. Відголоски того всього (звісно, переінакшені) – в багатьох моїх казках, зокрема в «Казці про скарб». А ще ж ті легендарні таємничі підземні ходи, в які наважувались лише зазирнути: цегляна арка, а далі – завали!..». З Уманню пов’язані й перші творчі спроби, зокрема віршовані казки й малюнки. Малювати навчався в студії образотворчого мистецтва при будинку культури, в знаменитого художника Мікіндо.
Після закінчення Одеського інституту інженерів морського флоту Сашко Лірник виїхав до Мурманська, де створив українське культурне товариство. Там він прожив 15 років. У 1995 році повернувся в Україну, нині мешкає в Києві. Але, як стверджує: «Умань для мене – це основне. Вона досі сниться: перед тим, як має трапитись щось хороше... Хоч, здається, за мого дитинства вона була і краща, й таємничіша, й душевніша, і просторіша. Ми скрізь лазили, гасали, будували курені... Тепер не те. Але дух «Софіївки» залишився».
Олександр Власюк ділиться своїми спогадами та мріями: «Свою рідну школу № 2 пам’ятаю, шаную, люблю і весь час навідуюсь... Завжди заходжу й у двір на Ленінської Іскри. Моя таємна мрія, яка, звісно, ніколи не здійсниться, – заробити купу грошей, придбати й відродити рідний будинок. Точнісінько, як був: з дерев’яною верандою, з каштанами й акаціями... За нього я віддав би весь «свій» Київ. Умань – це найкраще місто на землі».
Сашко Лірник, окрім уміння малювати, володіє такими музичними інструментами, як колісна ліра, дримба, варган, «жаби», пугач, бубон, барабан, кобза, бандура, народна скрипка, звичайна скрипка, гітара.
Є автором чотирьох власних дисків – «Казки лірника Сашка», «Дорослим і дітям», «Химерні оповіді», «Казки для старшеньких». Диск «Казки лірника Сашка для дорослих і дітей» був визнаний кращим альбомом України 2003 року.
Сашко Лірник написав і поставив чотири «Зіркові вертепи» 2008, 2009, 2010, 2011 років на фестивалях «Карпатія». Записував пісні з гуртами «Рутенія», «Чур», «Кому Вниз», знявся в кліпі гурту «Тінь Сонця».
2013 року за сценарієм Сашка Лірника знято мультиплікаційний фільм «Щедрик», який з успіхом іде на Різдвяні свята на телебаченні в Канаді та США.
2014 року на екрани вийшов мультсеріал «Моя країна Україна» за сценарієм Сашка Лірника – 26 серій, який він і озвучував, і був головним героєм разом зі своїм котом Воркотом.
2017 року в Канаді відбулася прем’єра вистави Лірника Сашка «Про дівчинку Варочку, запроданого козака і срібний грошик».
2011 року у видавництві Олега Петренка-Заневського «Сіма видає» вперше вийшла книжка «Казки Лірника Сашка». 2013 року це видання на Інтернаціональній виставці ілюстраторів дитячої книжки «Mostra degli Illustratori» (Болонський дитячий книжковий ярмарок) було обране до 50 найкращих художніх творів з понад 3200 заявлених зі всього світу. 2014 року вийшла книжка «Казки Лірника Сашка» (видавництво «Зелений Пес»), яка стала лідером у рейтингу українських книжок.
2018 року вийшов другий том «Казки Лірника Сашка» у видавництві «Зелений Пес». Книжка стала лідером продаж Львівського форуму видавців і Книжкової Толоки в Запоріжжі.
2020 року вийшла книжка «Пухнасті казочки» авторства Лірника Сашка, з ілюстраціями Василя Власюка. Книжка написана одночасно двома мовами – українською та англійською.
У 2018 році вийшов фільм «Чорний козак» – українська історична фентезі-стрічка. Сценарій до фільму створений на основі казки Сашка Лірника «Про вдову Ганну Шулячку, Чорного Козака і страшне закляття». Творці позиціонували стрічку як «перший народний фільм».
Сценарій Лірника Сашка «Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке» визнано одним із найкращих кіносценаріїв України в категорії «Ігрові дитячі фільми». За цим сценарієм у 2018–2019 роках було знято фільм «Пекельна Хоругва».
2019 року стрічка перемогла в конкурсі найкращих українських фільмів і серіалів «Знято в Україні» в номінації «Сценаристи. Глядацький рейтинг» і отримала нагороду «Золотий квиток».
2020 року сценарій Сашка Лірника «Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке» отримав премію імені Лесі Українки, як найкращий сценарій художнього фільму для дітей і юнацтва.
У 2021 році Сашко Лірник отримав «Золоту Дзигу» в номінації «Приз глядацьких симпатій» за фільм «Пекельна Хоругва , або Різдво Козацьке».
Сашко Лірник у довоєнні часи був постійним організатором, сценаристом-постановником і учасником дитячих свят на Миколая в Києві, Відні, Варшаві, Монреалі, Торонто та Празі.
Сашко Лірник постійно виступає з концертами по всій Україні, а також в школах, дитбудинках, інтернатах. Веде активну волонтерську роботу по допомозі українським військовим і дітям. До повномасштабного російського вторгонення організовував і проводив концерти для бійців у Мар’їнці, Красногорівці, Пісках, Маріуполі, Широкиному, на шахті «Бутовка», Авдіївці, Волновасі.
2019 року за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.
Сашко Лірник – автор ідеї, організатор і режисер-постановник концерту для ветеранів АТО до 25-ліття Збройних Сил України в Києві. У концерті вперше в Україні найвідоміші українські рок-гурти («Брати Гадюкіни», «Тінь Сонця», «Вій», «От Вінта», «Багіров Бенд») виступили разом з Оркестром ЗСУ та спільно зіграли свої композиції.
