"Зупиніть мене, хто може"
Літературне портфоліо до 65-річчя від дня народження Галини Вдовиченко
Галина Костянтинівна Вдовиченко – відома українська письменниця та журналістка. Народилася вона 21 червня 1959 року в селищі Печенга Мурманської області в сім’ї військового. Там вона прожила лише два роки, а потім почався період, коли сім’я змушена була постійно змінювати місце проживання. Здебільшого дитинство Галини минуло на західних теренах України. Родина мешкала в Івано-Франківську, Надвірній, Раві-Руській, часто бувала в містечку Отинія, що на Івано-Франківщині, на батьківщині батька. Маленькій Галині доводилося адаптовуватися до нових колективів у школах та постійно шукати друзів. Проте саме ці численні переїзди стали для майбутньої письменниці добрим тренінгом для життєво необхідних навичок і знань.
Визначальний момент у житті родини стався тоді, коли після дворічного відрядження в Сирії батькові запропонували залишитися в Москві. Але на сімейній нараді було вирішено повернутися в Україну. Так Вдовиченки опинилися у Львові.
Галина на той час якраз була абітурієнткою. Тато хотів, щоб донька стала лікаркою. Галина ж визначеної мрії не мала, проте дуже любила читати, змалку вигадувала історії для свого брата, хоча амбіцій стати письменницею в неї не було, але процес писання приносив їй задоволення. Будучи слухняною донькою, Галина таки вирішила вступити в медичний інститут, але доля була проти такого рішення. Усі іспити вона склала максимально успішно, але через трійку за твір забракло пів бала для вступу. Дізнавшись про ганебну оцінку, Галина спочатку не повірила, цього просто не могло бути. У неї й четвірок ніколи за твори не було, не те, що трійок. Тому вона подала запит на апеляцію. Виявилося, що у творі справді були дві помилки і зайва кома. Вона занадто легковажно поставилася до цього іспиту, занадто була впевнена в собі – і саме тому не вступила в медінститут. Бо так мало статися.
За наступний рік Галина відчутно подорослішала, працювала та готувалася до вступу туди, куди насправді захотіла вступити – на філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Навчалася там з величезним ентузіазмом, багато читала, любила ходити в бібліотеку, надихалася тишею та атмосферою зосередженості, яка там панувала.
Після закінчення навчання Галина Вдовиченко присвятила своє життя журналістській діяльності. До 2017 року працювала в газеті «Високий Замок», тривалий час на посаді заступниці головного редактора видання.
Письменниця має доньку, сина та онуків. Зараз із чоловіком Йорґом вони живуть на дві країни: в Німеччині (місто Ідштайн) та Україні (місто Львів).
Із 2014 року Галина Вдовиченко активно допомагає волонтерам донатами, своїм часом та речами. І дуже радіє, коли вдається акумулювати зусилля та зробити щось дійсно корисне. Саме за ініціативи письменниці в німецькій міській бібліотеці Ідштайна було створено український відділ, адже українська громада в місті та околицях є, а книг українською мовою в книгозбірні не було. Галина Вдовиченко подарувала бібліотеці деякі свої книги та допомогла знайти людей, які підтримали цю ідею та долучилися до проєкту. На думку письменниці, українські книги мають бути скрізь, де є українські діти.
Галина Вдовиченко має дуже цікаві захоплення. Раніше колекціонувала театральні торбинки та капелюхи. А після того, як на першу в житті автограф-сесію на Форумі видавців прийшла в мереживних рукавичках, а потім заледве встигала підписувати свій перший роман, стала вважати цей аксесуар своїм талісманом. Відтоді завжди приходила на зустрічі з читачами в рукавичках та почала їх колекціонувати. Та від початку війни ця звичка видалася письменниці недоречною. Хоча останнім часом Галина Костянтинівна почала повертатися до колишніх ритуалів, адже життя триває. Тому зараз частенько виходить із дому то в чорних захисних рукавичках, то в блакитних, то в тонких робочих у рожеві метелики. Старі уподобання набули дещо нової форми, але з’явилося й нове хобі – створення колажів.
Творчість
Галина Вдовиченко не мріяла стати письменницею, проте в дитинстві часто вигадувала різноманітні історії для свого брата, а пізніше – для власних дітей, але записувати свої оповідки почала лише тоді, коли в неї з’явилися онуки. Свою ж письменницьку кар’єру Галина Костянтинівна розпочала з «дорослої» літератури. Її дебют у літературному світі відбувся у 2008 році з виходом роману «Пів яблука». Книга мала шалений успіх, її перший тираж повністю розкупили всього за місяць, а в 2009 році роман посів почесне друге місце в рейтингу кращих книг року за версією журналу «Кореспондент». Другий роман письменниці «Замок Гербуртів», що вийшов під назвою «Тамдевін», здобув першу премію в номінації «Романи» на конкурсі «Коронація слова – 2009».
«Завжди історія починається з якогось поштовху», – любить повторювати Галина Вдовиченко.
Саме так сталося з «Лігою непарних шкарпеток» (2013), ідея сюжету яких зародилася буквально за одну хвилину. Одного разу письменниця почула бесіду двох жінок, які дивувалися тому, що кладеш до пральної машинки пару шкарпеток, а потім одна якимось дивним чином зникає звідти. Історія не нова й трапляється досить часто з різними людьми, але саме ця випадково підслухана розмова стала рушієм до написання книги про пригоди шкарпеток.
«Я подумала: якщо маленькі люди – малюки, то маленькі шкарпетки – шкарпуки, якщо жінки – пані, то шкарпетки – шкарпані, хлопці – шкарпетони, стара – шкарпа. Вони ходять в гори Шкарпати і в них є не Шацькі, а Шкарпацькі озера», – розповідає письменниця.
Книга Галини Вдовиченко "Чорна-чорна курка"(2018) про звичайну домашню курку, яка виявилася досить непересічною птахою, настільки полюбилася маленьким читачам, що її вирішили ще й екранізувати. У 2021 році на студії анімації «Червоний собака» було розпочато роботу над однойменним мультсеріалом.
«З режисеркою Наталкою Гайдою і звукорежисером ми навіть їздили в село на українсько-польському прикордонні, де я колись вигадувала й писала цю книжку. Наталці треба було там все побачити і записати звуки села. Ми косили, ходили по воду до криниці і до джерела, записували пташок о п’ятій ранку і перше доїння корови, яку заледве знайшли в селі, де раніше корови були в кожному дворі», – ділиться спогадами Галина Вдовиченко.
Майже всі книги Галини Вдовиченко мають дуже цікаві історії написання. Не винятком стала й книга «Сова» (2019). Письменниця розповіла, що якось до неї зателефонувала товаришка, яка через специфіку роботи пізно лягає спати та прокидається опівдні.
Вона запитала в неї: «Що ти вже зробила сьогодні?». Галина Вдовиченко зрозуміла, що з сьомої ранку переробила вже безліч справ. На що подруга відповіла: «Хотіла б і я бути жайворонком». Власне з цієї фрази бере початок історія про Сову. Письменниця вирішила написати про нічну мешканку лісу, яка знає про справи темної пори та як вона спробувала побути жайворонком і що з цього вийшло.
Ідея написання «Містельфів» (2020) з’явилася після прогулянки вулицями Львова. Будинок радіо, що по вулиці Князя Романа, має багато різних оздоблень, на які самі львів’яни рідко звертають увагу.
«А на горі є вежка, я придумала, що там живе дівчинка – містельфійка Дафна і плете на дротиках речі зі старого викинутого одягу», – поділилась письменниця.
Містельфи – це ельфи, що мешкають у містах на дахах будинків. Одного разу в їхнє радісне й безтурботне життя вриваються щури-мутанти, й містельфам доводиться боротися з ними. Крім цікавого сюжету, з книги можна також довідатися пізнавальну інформацію про архітектуру.
Славнозвісна серія про пригоди 36 і 6 котів розпочалася з вигаданої після денних вражень вечірньої історії для онука. Він був у захваті від бабусиної казки на ніч, сміявся, коли коти хитрували, і трохи боявся, коли коти розповідали страшні історії про Котопса. Галина Вдовиченко вирішила, що про пригоди цих котів повинні дізнатися й інші діти.
Першу і другу книжку Галина Вдовиченко написала, працюючи в щоденній газеті.
Оглядаючись на минуле, письменниця дивується, як їй тоді вдавалося з ранку до вечора працювати на основній роботі, а ввечері знаходити час для «другої зміни» вдома.
«Я тоді закінчила роман про початок війни в Україні 2014 року (йдеться про роман «Маріупольський процес», що переміг у номінації «Гранд роман» конкурсу «Коронація слова – 2015») і відчувала потребу перемкнутися на інше, написати для дітей щось світле і радісне», – ділиться спогадами авторка.
«Для мене «36 і 6 котів» – це книжка про перемогу над обставинами, про взаємопідтримку і силу вдячності», – говорить Галина Вдовиченко.
Коли перша книга вийшла з друкарні й пішла до дітей, то настільки сподобалася маленьким читачам, що вони одразу почали допитуватися, коли буде продовження. Не «чи буде?», а «коли буде?», тобто вони навіть не мали сумніву, що продовження таки буде. Письменниця не стала розчаровувати своїх шанувальників, та їй і самій згодом стало цікаво, які пригоди на котів чекають далі. Тому після першої історії «36 і 6 котів» з’явилися наступні: «36 і 6 котів-детективів», «36 і 6 котів-компаньйонів», «36 і 6 котів-рятувальників». А паралельно з ними – серія «Котохатка» – історія про те, що відбувалося з найменшими кошенятами до зустрічі з гуртом дорослих котів та кішечок.
У 2024 році вийшло друком довгоочікуване продовження серії «36 і 6 котів» – «36 і 6 собак» – книга про вибір у житті та пошук правильних рішень. Прототипами головних героїв стали реальні песики: лабрадор самої письменниці, французькі бульдоги її доньки та бігль невістки.
Галина Вдовиченко говорить: «Ці собачки давно «просилися» в книжку. А написала «36 і 6 собак», бо обіцяла дітям. Та й сама хотіла цього – писати, думати про героїв і сюжет. Сподіваюся, читачам буде не лише цікаво спостерігати за подіями, впізнавати серед героїв давніх знайомців, усміхатися читаючи, але й замислюватися над деякими важливими речами».
Фотогалерея
Книги Галини Вдовиченко
.jpg)
.jpg)
Бібліографія
Вдовиченко Г. 36 і 6 котів : вусато-хвостата історія для дітей / Галина Вдовиченко ; намал. Н. Гайда. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2021. – 135 с. : іл.
Вдовиченко Г. 36 і 6 котів-детективів / Галина Вдовиченко ; намал. Н. Гайда. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. – 143 с. : іл.
Вдовиченко Г. 36 і 6 котів-компаньйонів / Галина Вдовиченко ; намал. Н. Гайда. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2020. – 158 с. : іл.
Вдовиченко Г. 36 і 6 котів-рятувальників / Галина Вдовиченко ; намал. Н. Гайда. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. – 167 с. : іл.
Вдовиченко Г. Життя іграшкових овечок : зб. оповідань / Галина Вдовиченко ; намал. О. Шатохін. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. – 111 с. : іл.
Вдовиченко Г. Котохатка / Галина Вдовиченко ; намал. Н. Гайда. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2020. – [34 с.] : іл.
Вдовиченко Г. Ліга непарних шкарпеток : повість / Галина Вдовиченко ; намал. А. Джанікян. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2020. – 55 с. : іл.
Вдовиченко Г. Мишкові миші з продовженням / Галина Вдовиченко ; намал. І. Черняк. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. – 148 с. : іл.
Вдовиченко Г. Містельфи : повість / Галина Вдовиченко ; намал. А. Ломакіна. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2020. – 143 с. : іл.
Вдовиченко Г. Пів’яблука ; Інші пів’яблука : романи / Галина Вдовиченко ; обкл. Т. Омельченко. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. – 467 с.
Вдовиченко Г. Сова, яка хотіла стати жайворонком / Галина Вдовиченко ; іл. Х. Лукащук. – Чернівці : Чорні вівці : Книги – ХХІ, 2019. – [45 с.] : іл.
Вдовиченко Г. Чорна-чорна курка / Галина Вдовиченко ; худож. оформ. Н. Гайди. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2018. – 51 с. : іл.
Вебліографія
Вдовиченко Г. «В існуванні серії про котів «винні» діти» [Електронний ресурс] : [інтерв’ю з Галиною Вдовиченко] / Галина Вдовиченко ; спілкувалася Віка Федоріна // Kyivdaily : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://kyivdaily.com.ua/galina-vdovichenko/. – Назва з екрана. – Дата публікації: 06.07.2021. – Дата звернення: 30.05.2024.
Вдовиченко Г. «Діти перетягли мене на свою територію» [Електронний ресурс] : [інтерв’ю з Галиною Вдовиченко] / Галина Вдовиченко ; розмовляла Галина Ярема // Високий замок : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://tinyurl.com/2pd2xkc3. – Назва з екрана. – Дата публікації: 21.10.2023. – Дата звернення: 31.05.2024.
Вдовиченко Г. 10 запитань Галині Вдовиченко [Електронний ресурс] : [інтерв’ю з Галиною Вдовиченко] / Галина Вдовиченко ; підготувала Катерина Чамлай // Pen Ukraine : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://pen.org.ua/pen_ten-interv-yu-z-galynoyu-vdovychenko. – Назва з екрана. – Дата публікації: 15.04.2020. – Дата звернення: 30.05.2024.
Вдовиченко Г. 7 запитань письменнику [Електронний ресурс] : [інтерв’ю з Галиною Вдовиченко] / Галина Вдовиченко ; розмовляла Світлана Борщ // Інтерв’ю з України : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://rozmova.wordpress.com/2017/05/21/halyna-vdovychenko-4/. – Назва з екрана. – Дата публікації: 21.07.2017. – Дата звернення: 30.05.2024.
Вдовиченко Г. Галина Вдовиченко «У нас в Україні діти – сови» [Електронний ресурс] : [інтерв’ю з Галиною Вдовиченко] / Галина Вдовиченко ; спілкувалася Анастасія Жогаль // ВВС News Українa : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.bbc.com/ukrainian/features-46032539. – Назва з екрана. – Дата публікації: 31.10.2018. – Дата звернення: 30.05.2024.
Вдовиченко Г. Галина Вдовиченко, письменниця: Мій новий роман для тих, кому варто вчасно зробити ревізію своїх стосунків із близькою людиною [Електронний ресурс] : [інтерв’ю з Галиною Вдовиченко] / Галина Вдовиченко ; розмовляла Галина Ярема // Інтерв’ю з України : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://rozmova.wordpress.com/2019/10/01/halyna-vdovychenko-7/. – Назва з екрана. – Дата публікації: 19.09.2019. – Дата звернення: 30.05.2024.
Вдовиченко Г. Галина Вдовиченко: «Для мене «36 і 6 котів» – це книжка про перемогу над обставинами, про взаємопідтримку і силу вдячності» [Електронний ресурс] : [інтерв’ю з Галиною Вдовиченко] / Галина Вдовиченко ; розмовляла Анна Шиманська // Видавництво Старого Лева : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://tinyurl.com/ukb9nmzw. – Назва з екрана. – Дата публікації: 21.12.2022. – Дата звернення: 31.05.2024.
Вдовиченко Г. Галина Вдовиченко: «Не можу дітям відмовити» [Електронний ресурс] : [інтерв’ю з Галиною Вдовиченко] / Галина Вдовиченко ; розпитувала Анастасія Музиченко // Barabooka : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.barabooka.com.ua/galina-vdovichenko-ne-mozhu-dityam-vidmoviti/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 30.05.2024.
Вдовиченко Г. Галина Вдовиченко: «Пишучи, можна відвертіше розказати важливе про себе, ніж навіть у розмові з близькою людиною» [Електронний ресурс] : [інтерв’ю з Галиною Вдовиченко] / Галина Вдовиченко // Yakaboo : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://blog.yakaboo.ua/ru/vdovychenko/. – Назва з екрана. – Дата публікації: 31.07.2019. – Дата звернення: 30.05.2024.
Вдовиченко Г. Галина Вдовиченко: мої коти купаються в дитячій любові [Електронний ресурс] : [інтерв’ю з Галиною Вдовиченко] / Галина Вдовиченко ; спілкувалася Євгенія Ковалевська // ВВС News Українa : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.bbc.com/ukrainian/42028419. – Назва з екрана. – Дата публікації: 20.11.2017. – Дата звернення: 30.05.2024.
Вдовиченко Г. Галина Вдовиченко: Письменництво – це не тільки натхнення, а й дисципліна [Електронний ресурс] : [інтерв’ю з Галиною Вдовиченко] / Галина Вдовиченко ; розмовляла Ольга Гординська // Відомі випускники Львівського університету : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://graduates.lnu.edu.ua/interview/halyna-vdovychenko/. – Назва з екрана. – Дата публікації: 17.06.2020. – Дата звернення: 30.05.2024.
Вдовиченко Г. Галина Вдовиченко: У людей, яким вдалося вибратись із окупованого Маріуполя, першим питанням було – «Київ наш?» [Електронний ресурс] : [інтерв’ю з Галиною Вдовиченко] / Галина Вдовиченко ; розмовляла Олена Чернінька // Еспресо : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://espreso.tv/galina-vdovichenko-u-lyudey-yakim-vdalosya-vibratis-iz-okupovanogo-mariupolya-pershim-pitannya-bulo-kiiv-nash. – Назва з екрана. – Дата публікації: 17.06.2022. – Дата звернення: 31.05.2024.
Вдовиченко Г. Усі крапки над «і» за всі віки нарешті будуть розставлені саме сьогодні, – Галина Вдовиченко [Електронний ресурс] : [інтерв’ю з Галиною Вдовиченко] / Галина Вдовиченко ; розмовляла Ярина Коваль // Еспресо : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://espreso.tv/usi-krapki-nad-i-za-vsi-viki-nareshti-budut-rozstavleni-same-sogodni-galina-vdovichenko. – Назва з екрана. – Дата публікації: 28.04.2022. – Дата звернення: 31.05.2024.
Галина Вдовиченко «Казки на листівках 2022»: терапевтичні історії у вільному доступі [Електронний ресурс] // Національний лісотехнічний університет України. Науково-технічна бібліотека : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://tinyurl.com/3hujk7wf. – Назва з екрана. – Дата звернення: 30.05.2024.
Остапчук І. «Зупиніть мене, хто може», – «коронована словом» Галина Вдовиченко у Луцьку [Електронний ресурс] / Ірина Остапчук // Район. Культура : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://kultura.rayon.in.ua/topics/445744-zupinit-mene-khto-mozhe-koronovana-slovom-galina-vdovichenko-u-lutsku. – Назва з екрана. – Дата публікації: 27.10.2021. – Дата звернення: 31.05.2024.