Твори для дітей

Поряд із творами для дорослих Анатолій Дімаров писав також твори для дітей.

«…З дітьми я завжди намагаюся розмовляти на одному з ними рівні, мовби веду бесіду зі своїми ровесниками й соратниками… А взагалі хочу сказати, що ми, письменники, в боргу перед дітьми, бо пишемо для них мало і часто не дуже добре. Дитячу психологію треба серйозно вивчати, досліджувати».

Повість Анатолія Дімарова «На коні й під конем» є автобіографічною. Події, зображені у творі, охоплюють складний в українській історії період: кінець 1920-х – 1941 роки. Образ автора тут не можна схарактеризувати з однієї позиції. Справа в тому, що автор-оповідач то зливається з образом головного героя, то дистанціюється від нього через ліричні відступи, коментарі, іронічні висловлювання, виражаючи власне ставлення до зображуваного.

У першій частині тетралогії («Через місточок») показано низку яскравих епізодів раннього дитинства головного героя Толі, тобто самого автора. У другій частині («Блакитна дитина») читачі бачать Толю вже як школяра, простежують його змужніння та моральне зростання, пізнають правду життя очима героя. Навчання хлопчика в старших класах відтворено в третій частині повісті («Маскулінум, фемінінум, нойтрум»). Четверта частина («Ать-два!»), у свою чергу, висвітлює роки служби Толі в армії.

Образ головного героя в повісті є не лише об’єктом зображення, а й засобом розкриття центральної теми – теми «історії покоління», і не просто покоління, а покоління, яке проживало у ХХ столітті, в час істотних змін на всіх рівнях: суспільному, науковому, технічному, культурному, психологічному.

У своїх дитячих творах Анатолій Дімаров дуже схожий на самого себе – він і дивовижно вигадливий, творячи одну за одною комічні чи драматичні ситуації, і ліричний, коли розповідає про великі-великі дитячі таємниці, про сподівання та мрії юних героїв і про одвічні загадки життя.

Письменників син Сергій підростав і цікавився технікою, іншими планетами й можливими цивілізаціями. І в якийсь момент він почав вимагати від батька творів фантастичного жанру. Так і з’явилися в раніше дуже реалістичного письменника Анатолія Дімарова фантастичні повісті «Друга планета» й «Три грані часу», в яких його обдарування відкрилося з несподіваного боку. Як з’ясувалося, він уміє органічно поєднувати й так звану жульвернівську традицію, що виражає себе в цікавих технічних та технологічних фантазіях, і гострий пригодницький сюжет. А ще вся оповідь ненав’язливо забарвлена неповторним дімаровським гумором. Драматичні перипетії в «Другій планеті» часто мають комічні подробиці. Страшне, сумне й смішне, як це часто бачимо в Анатолія Дімарова, органічно переплітаються й у цьому творі.

Анатолій Дімаров із дружиною та сином

Одним із найвідоміших творів Анатолія Дімарова для дітей є оповідання-казка «Для чого людині серце». У творі йдеться про плем’я дерев’яних чоловічків, які «не мали сердець, тому не могли ні любити, ні ненавидіти, не знали, що таке радість і гнів, злість або співчуття». Але доля звела одного з чоловічків із лікарем, який збирав серця померлих людей. Він і подарував дерев’яному чоловічку серце доброї людини. Отримавши серце, колись байдужий до всього чоловічок навіть жертвує своїм життям заради того, щоб врятувати хлопчика, який замерзає в лісі. Цим оповіданням письменник підкреслює, що тільки серце відрізняє справжню Людину від дерев’яного чоловічка, дає можливість насолоджуватися життям, навіть жертвувати ним заради іншої людини, що саме серце є справжнім багатством людської душі.

За мотивами казки «Для чого людині серце» в 1990 році був створений мультфільм «Дерев’яні чоловічки».