

Марина Павленко
Письменниця,
що дарує дитинство

літературне портфоліо
У 90-ті роки минулого століття в українській літературі з’явилася нова яскрава особистість – Марина Павленко. Молода обдарована мисткиня відразу привернула увагу до своєї творчості як талановита письменниця, художниця й публіцистка.
Народилась Марина Степанівна 30 березня 1973 року в селі Старичі Яворівського району Львівської області в сім’ї вчителів. У дворічному віці вона переїхала з батьками на Черкащину.


«У родині моїх батьків – учителів-словесників Степана й Ольги Павленків – Слово було навіть не на почесному місці: воно просто було всюди. Читати й писати (звісно, поміж шкільними справами, городами й доглядом курей-кроликів) почала відколи себе пам’ятаю. Це було щось таке природнє, що на розмальовані й списані моїми опусами численні зошити в косу лінію спершу ніхто не звертав особливої уваги. Вони акуратно зв’язувалися в стоси й регулярно виносились на горище. Аж коли я опинилась у старших класах, тато взяв кілька моїх віршів і надіслав до районної газети…».
Протягом 1991–1996 років М. Павленко здобувала вищу педагогічну освіту в Уманському державному педагогічному інституті (нині – університеті) імені Павла Тичини. З 1995 по 2000 рік вона працювала вчителькою початкових класів Уманської міської гімназії. З 2000 року Марина Павленко – викладач кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Досить символічно, що вона викладає курс «Сучасна українська література», заодно будучи співтворцем цієї літератури.

Марина Павленко – кандидат педагогічних наук, доцент, автор багатьох наукових публікацій, методичних рекомендацій «У країні Лісових Дзвіночків» (2002), упорядник спогадів про Павла Тичину «З любов’ю і болем» (2005) та автор монографії «Тичининська формула українського патріотизму» (2002), за яку була удостоєна літературної премії «Благовіст». Марина Спепанівна має багато публікацій у періодичних виданнях, мистецьких часописах («Березіль», «Кальміюс», «Дзвін»), альманахах та колективних збірниках.

Зараз Марина Павленко вдало поєднує наукову й викладацьку діяльність із творчістю та керівництвом університетським літературним об’єднанням імені
М. Бажана. Як наставник вона сподівається, що твори її вихованців у майбутньому будуть відзначені на престижних літературних конкурсах.
Сама ж Марина Павленко – лауреат більше десяти всеукраїнських та міжнародних літературних конкурсів, таких як «Гранослов», «Смолоскип», «Коронація слова», «Портал», «Золотий лелека», «Ярославів Вал», «Благовіст». З 1997 року М. Павленко – член Національної спілки письменників України.


«Література для мене – це життя. У власній творчості прагну поєднати багато складників, досягнути максимальної динамічності та ємкості сюжету, легкості й образності мови, правдивості, життєвості відображення, свіжості образів тощо. Хтозна, можливо, колись це і вдасться? Я не відокремлюю дитячої літератури від «дорослої». Дитиною зображала з ляльками велику маму, а зараз по-дитячому прагну якогось вигаданого, загадкового й захищеного світу. Де та лінія, котра визначає межу між дитинством і дорослістю в кожній людині? В моїй першій книжці поезій було дуже багато «дитячого», але ніхто не називав «Бузкові зошити» літературою для дітей. І навпаки, в «Домовичкові з палітрою» та казках «Півтора бажання» не лише немає «дитячого сюсюкання», а й дуже багато прагматизму, іронії та інших симптомів дорослого буття (не кажу вже про кохання, без якого дитяча казка – не казка!). Та й зараз у моїй голові мирно вкладаються-уживаються цілком різношерстні сюжети дитячих і дорослих творів…».
Фотогалерея письменниці
Марина Павленко, як жінка та мати двох доньок, добре знає психологію дівчаток-підлітків з їхніми переживаннями, думками, мріями, закоханістю.
Вона не лише тонко відчуває дівочий світ, але й уміє цікаво та образно розповідати про нього. Можливо, саме тому українські діти знають Марину Павленко насамперед як авторку знаменитої пенталогії (літературного твору, що складається з п’яти самостійних частин, об’єднаних спільною темою, ідеєю та героями) про Русалоньку із 7-В, де головною героїнею є школярка Софія, яка потрапляє у вир фантастичних пригод.
Серія книг про пригоди Русалоньки вже не один рік є популярною серед читачів – однолітків головної героїні. Їх приваблює оповитий таємницями й загадками сюжет із сімейними таємницями, прокляттями та магічними ритуалами.
