«До літератури – і до дитячої, і до дорослої – ставлюсь дуже добре. Вважаю, що це найгеніальніший винахід людства. Часом мені здається, що світ був би набагато жорстокіший і примітивніший, якби не було книжок. А пишу тому, що вірю – після того, як дитина прочитає мою книжку, їй схочеться зробити щось добре й гарне, і, може, вона навчиться примруженим оком дивитися на себе й на навколишній світ, адже сміх дуже допомагає жити! Взагалі, на мою думку, основне завдання літератури – робити людей кращими. Звичайно, якщо це література справжня, а не фальшива»
Леся Воронина
Свої казкові історії Леся Воронина почала писати завдяки своєму синові Євгену. У дитинстві він був досить рухливим та веселим хлопчиком, тому щоб якось утихомирити сина, вона почала розповідати йому свої дотепні історії. «Це був серіал, який я переповідала щовечора. Так він змушував мене вигадувати все нові й нові історії», – згадує письменниця.
За багато років письменницької діяльності Леся Воронина писала під різними літературними псевдонімами: Гаврило Ґава, Ніна Ворон, Олена Вербна, Сестра Лесич. Перекладає з польської мови, зокрема твори Станіслава Лема, Славоміра Мрожека, Анни Ковальської, Анни Карвінської, Гелени Бехлерової та ін.
Під псевдонімом Гаврило Ґава Леся Воронина написала понад 100 сюжетів коміксів, що впродовж 13 років з’являлися на сторінках «Соняшника». Пише для дітей, бо вважає, що «найкращі люди – це діти й підлітки, вони щирі й безкомпромісні. Вони вірять, що світ можна змінити на краще, вміють дружити й жертвувати собою заради іншого, сприймають життя оголеними нервами. Це вже потім на людині наростає захисний панцир і вона вчиться йти на компроміси, пристосовуватися й відмовлятися від найцінніших речей заради грошей, слави, посади...»
«Я не знаю, як приходить до мене задум чергової книжки. Якихось чітко визначених планів майбутньої історії не складаю, просто, коли пишу, то бачу перед собою живі картинки, на яких рухаються, розмовляють, бігають і потрапляють у різні дивовижні, а часом цілком вірогідні ситуації мої герої. Та головне, що завжди, коли пишу чергову фантастичну повість, казку чи пригодницьку історію, маю кілька надзавдань. По-перше, для мене дуже важливо, щоб діти читали книжки саме українською мовою. Щоб це відбувалося не з примусу, а ставало потребою. А ще я дуже хочу, аби вони не відчували, що я їх повчаю, а самі робили висновки, приміряли своє життя і вчинки до поведінки улюблених героїв. І врешті – найважливіше для мене, щоб дитина, яка прочитала мою книжку, ставала хоча б трохи добрішою й розумнішою, вчилася розуміти світ і людей, які її оточують, і намагалася допомогти тим, хто цієї допомоги потребує», – ділиться секретами творчої «кухні» письменниця.
Леся Воронина – член Національної спілки письменників України, Асоціації українських письменників та лауреат численних літературних конкурсів, зокрема Всеукраїнської акції «Книжка року» (2004), Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п’єс «Коронація слова» (2005), Міжнародного літературного конкурсу «Дитячий портал» (2006), конкурсу «книжка року ВВС» (2008). За твір «Сни Ганса Християна» вона здобула першу премію Національного конкурсу «Краща книжка України–2009». У 2012 році переможцем конкурсу Дитяча книга року ВВС стала дилогія «Таємне товариство боягузів та брехунів».
.jpg)
