«Жодна література світу, скільки мені відомо, не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо й затьмареного тугою за кращим життям, твору про трудове селянство, ... як «Кайдашева сім’я» Нечуя»
Максим Рильський
Без цієї «найкращої оздоби українського письменства», як назвав «Кайдашеву сім’ю» Іван Франко, важко уявити шкільну програму, репертуар сучасних театрів та й українську літературу в цілому.
«Кайдашева сім’я» – реалістична соціально-побутова повість, написана в 1878 році та вперше надрукована в 1879 році у львівському журналі «Правда». У творі через серію трагікомічних ситуацій з життя родини Кайдашів складається в цілому сумна картина, де родина марно витрачає сили і здоров’я на безглузді суперечки та чвари. Такий стан, на думку письменника, не відповідає справжній суті «народного духу». У його баченні головним лихом українського народу є духовна роз’єднаність, яка веде до егоїзму та навіть фізичного насилля між людьми, котрим належить жити разом, використовуючи надбання попередників задля спільного добробуту.
Реалістичності твору додає те, що окремі персонажі мали прототипів. Наприклад, прототипами самих Кайдашів була сім’я Мазурів із села Семигори, яка була відома на весь повіт постійними сварками, бійками й колотнечами. Мазури мали й реальних багатих сватів – Довбушів. Можливо, саме через правдиву основу родинне життя зображено в повісті настільки реалістично, адже сам автор ніколи не був одруженим, тож не міг описувати це з власного досвіду. «Не знайшов собі до смаку», – казав письменник про свій холостяцький статус.
«Кайдашева сім’я» – найпопулярніший твір І. Нечуя-Левицького, про що свідчить велика кількість його перевидань і перекладів іншими мовами. Те, що сталося з родиною Кайдашів, можна назвати моральною катастрофою. Читаючи цю «веселу» повість, хочеться плакати. Або принаймні жалкувати й мучитися досадою, адже на наших очах відбувається самознищення чогось надзвичайно важливого, що є в людському житті: домашнього затишку, порозуміння між ближніми, почуття гідності, ладу як основи родини. Гору в Кайдашевій сім’ї бере якась диявольська сила руйнування, яка живе в цих нібито непоганих, роботящих людях.
Попри сатиричність художнього тексту І. Нечуй-Левицький продемонстрував, за словами літературознавця Володимира Панченка, «людей, які не сміються», адже щирого сміху в повісті немає: «Твір населений дуже серйозними, навіть похмурими людьми. Лише інколи пробує жартувати Лаврін, а Мотря й Кайдашиха, якщо й сміються, то хіба що зі злістю. Їм не до сміху, оскільки вони – учасники великої родинно-побутової війни, якій не видно кінця».
Крім того, повість «Кайдашева сім’я» можна назвати енциклопедією народознавства. Яскраві картини життя й побуту, обряди і звичаї, зображені у творі, краще можуть нам розповісти про життя українського села другої половини ХІХ ст., ніж будь-який підручник історії.
Усі ми знаємо фінал цієї родинної історії з грушею, що всохла, після чого дві сім’ї помирилися, й настав мир і тиша, але так було не завжди. У першій редакції твору розв’язка була далеко не такою оптимістичною: «Діло з грушою не скінчилось і досі. А груша все розростається і вшир, і вгору та родить дуже рясно, наче зумисне дражниться з Кайдашами та їх жінками, а здорові, як горнята, груші й досі дратують малих Лаврінових та Карпових дітей». Проте під тиском цензури автор мусив змінити свій задум на примирення сімей.
Попри всі зміни, заборони та цензуру «Кайдашева сім’я» ще й досі популярна та актуальна. Це підтверджують нові зовсім не звичні інтерепретації цього звичного для нас твору. Так, у 2020 році на українських телеекранах з’явився серіал «Спіймати Кайдаша» – сучасна версія життя відомої родини за мотивами класичної повісті. У сюжеті подано лише фрагменти повісті та й сам серіал значно відрізняється від першоджерела. Продюсерка проєкту Наталка Ворожбит перенесла події в період 2000–2014-х років та додала багато нових сюжетних ліній.
Дивують своєю оригінальністю і книжкові видання. Наприклад, «Кайдашева сім’я проти зомбі» – містична мешап (жанр літератури, в основі якого лежить інтеграція класичного твору або історичного сюжету з фантастичними елементами) повість Олексія Деканья за мотивами твору Івана Нечуя-Левицького. Це справжня містика, приправлена добрим горором і щедро розбавлена нашою історією. Не обійшлося тут і без кохання, боротьби та самопожертви.
Окремої уваги заслуговує також комікс «Кайдашева сім’я» за повістю Івана Нечуя-Левицького.
Comentários