Водночас зі «Сторожовою заставою» був задуманий ключовий для розуміння історико-художньої концепції В. Рутківського роман «Сині Води», покликаний, за словами автора, «вилікувати українців від схильності до героїзації смерті».
До читача він прийшов лише в 2004 році. Скорочений, поділений на три «м’які» книги-зшитки твір побачив світ у видавництві «Зелений пес». Роман знайшов вдячного читача, проте знаковою подією не став. Тільки в 2011 р., скориставшись правом видрукувати будь-який власний текст як лауреат книжкового рейтингу «Літакцент року – 2009», Володимир Григорович видав «Сині Води» у видавництві «Темпора».
Цей твір, написаний у кращих традиціях Вальтера Скотта, є поліфонічним і за задумом, і за формою втілення, сміливим за ідеями та концептуальним щодо введення до художнього простору України нових фактів і бачення мистецьких явищ, які покликані формувати національну свідомість, розкривати та примножувати наш духовний досвід.
Уже в грудні 2011 р. «Сині Води» визнали кращим твором для дітей за висновками XIII Всеукраїнського рейтингу «Книжка року – 2011», водночас роман став першим українським виданням для дітей і юнацтва, який було номіновано на «Книжку року ВВС».
В основі оповіді не окрема доля, пов’язана з карколомними перипетіями минулого, а ідея художньої реанімації історичної пам’яті українства через актуалізацію знакового факту битви під Синіми Водами, що донині є малодослідженим. Та Синьоводська битва в романі – не привід для вибудовування сюжету, а символ нашої перемоги та здатності творити історію й державу. Центральний образ роману – рідна земля, котра на очах читача й усупереч усім несприятливим обставинам відроджується з попелу та крові.
Comments