Свій творчий шлях Володири Рутківський починав як поет.
Він завжди намагався писати чесно про те, в чому був переконаний, тому своїх віршів ніколи не соромився.
«Поганий той прозаїк, котрий не написав бодай одного вірша. Адже поезія – це не лише рима чи розмір, це, передусім, – стан душі. Особливо це стосується дитячої літератури. Добрий дитячий прозаїк – це завжди гарний поет. Навіть коли він про це не здогадується».
У творчому доробку В. Рутківського сім поетичних збірок: «Краплини сонця» (1966), «Плоти» (1968), «Повітря на двох» (1973), «Відчиніть Богданкове вікно» (1974), «Рівновага» (1977), «Знак глибини» (1987) і «День живої води» (2005).
У 1959 р. він вперше виніс на розсуд читачів свою поезію, і невдовзі вже був визнаним автором-початківцем із багатообіцяючим майбутнім. До його творчості схвально поставилися Павло Тичина та Олесь Гончар. На 5-й Всесоюзній нараді молодих літераторів у Москві (1968) він гідно представляв молоду українську поезію разом із Борисом Олійником, Петром Осадчуком, Романом Лубківським і Віталієм Коротичем. Та замість писати про «буремні будні будівництва комунізму», талановитий щирий юнак порушує в першій своїй збірці «Краплини сонця» болючі питання пошуку себе, прагне висповідати душу в слові. Як наслідок, ім’я Володимира Рутківського потрапляє в перелік «ідейно незрілих авторів», а наступна збірка «Плоти» вилучається з книгарень і бібліотек, інша — «Експромт» (1970) — викреслюється з тематичних планів видавництва «Маяк», а збірки «Повітря на двох» (1973) і «Рівновага» зазнають такого редагування, що ледь нагадують первісний авторський текст.
Але й за таких умов критики не могли не помітити, що для поета «природний стан – це пошук, це сумнів, що є рушієм на шляхах віднайдення істини», що Володимир Рутківський уміє говорити про драматичні конфлікти часу «з благородною стриманістю» та «зберігає свою незаплямованість, хоч навкруги – немало бруду».
Commentaires